День третій ). Ранкова погода обіцяла , що день має видатися гарним. Чому? Адже було похмуро... Так тому що я обожнюю дощ чи навіть швидше грозу. Це надихає на якісь певні (скажімо так) подвиги. А навчання чомусь новому - хіба це не є подвигом? Гадаю є, та ще й яким).
І так... як я і говорила усе більш менш мудре приходить на думку в ідеальній тиші. Так і сталосі. Назва проекту сама мене відвідала. І коли? Коли всі вже спали, на вулиці починало десь далеко гриміти, а Оксана Василівна у цей час уже повільно починала засинати із ноутом на колінах... Як тут оппа! І "загорілася лампочка" у моїй як виявилося таки світлій голові)). Тож тема готова). А щодо питання.... А чи може бути питання не повністю питанням? Ну в смислі без питального знака в кінці? Бо дуже чешуться пальці набрати "Скажи що ти читаєш і я скажу хто ти". Ну от... дійсно так і свербить мені))).
щось я не по темі писати почала, адже модуль намбе 5))).
І так продовжимо.
Що сьогодні було до вподоби у даному модулі? Ну перш за все його початок). Гарна вправа щоб активізувати групу і при цьому більш дізнатися один про одного. Візьму її собі на замітку. наступне... Обговорення у парах-трійках своїх тем і педрада... Відчула себе на робочому місці - в школі).
Авторські права... от сиділа і думала, які авторські права у нас є насправді? Закони... це звісно усе добре, а от якщо взяти і реально оцінити ситуацію. сумно... ех... чи то я така "оптимістка"? навіть не знаю.
З планом, Ксюха, щось ти трохи відстаєш пАдруга. Ану бігом пішла і підтягнула свої хвости, а то так і сертифіката не отримаєш і як наслідок - заплюють тебе в школі))))))). Хотіла б я те бачити, але не буде у школи такої можливості.
ого... щось із кожним днем рефлексія все довша і довша... ) Побічні ефекти, чи як?))
Ксю, вчитель! Не можна тримати ноут на колінах!!!) хіба-що на спеціальній підставці. По-перше, це електро-магнітне опромінення, а по-друге, можливий опік (зараз багато таких випадків, що навіть лікарі про це статті пишуть)...техніка безпеки)
ВідповістиВидалитиДо тебе сьогодні вночі приходили осяйні думки, а до мене прилітали комарі...трьох прикатрупішала, а двоє таки насмоктались моєї крові і задоволено сиділи вранці на стелі із наповненими пузами... напевно разом із кров'ю повисмоктували думки щодо плану...
Не знаю як прийнято у вашій школі, але у моїй не заплюють, а скажуть, що я некомпетентна і цілий рік ходитимуть до мене на уроки і завжди їхня думка щодо проведення уроку не співпадатиме із моєю...коротше тотальний контроль!
Тому твоя влучна фраза "щось ти трохи відстаєш пАдруга. Ану бігом пішла і підтягнула свої хвости" стосується і мене ;)
Олечко... а то я не знаю що не можна)))). Ще й як знаю, але...
Видалития от думаю... кажеш комарики кровиці попили. А ти уяви які у них після того високі думки та світлі ідеї були, либонь всю ніч проект складали під назвою "Ніч вампіра (себто комаря)" ))).
і все таки хвостаті ми з тобою як не крути. Правда я свій хвіст нині чуть а таки вкоротила).
Дівчата! Ви - неперевершені оптимістки:) Ніякі комари з вами не страшні, не кажучи вже про теми проектів та ключові запитання)
ВідповістиВидалитиДякуємо Вам). Просто у оптимістичних тренерів ми не можемо бути іншими)
ВидалитиНе будете плакати в смутку
ВідповістиВидалитиІ гірко ридати у відчаї.
Вас не заплюють у закутку:
Навічно.
А Інтел не любить ліні.
Проект, довгождану мрію,
Із ноутом на колінах
Лелієм.
Він буде являтися снами:
Лишилися модулі лічені.
Він спалахне поміж нами
Як іскра…
Інтел дійсно не любить ліні). Дякую за коментар, сподобалось.
Видалити