понеділок, 22 грудня 2014 р.

субота, 15 червня 2013 р.

Рефлексія курсу. "Хочу ще..."

День шостий - останній... сумно.
На думці одне "хочу ще..." Гадаю, що не одна  я так думаю. Адже цей тиждень проведений корисно, іншими словами не втрачений, тобто такий який не викинутий із життя. Багато нового дізналася... зустріла нових знайомих, яких хочеться назвати друзями.... але... у кожного своє життя і не хочеться, щоб після сьогоднішнього дня ми просто розбіглися кожен у свій куточок світу.  Буду сумувати за жартами Тані і завжди сплячим Мішею....)))))) Чудні такі.  Та і за іншими теж.
Тренерам хочу подякувати за їх терпіння і дані нам знання, за їх фасилітаторські здібності ) підвести нас до відповіді, адже вони нас вчили вчитися.... Дякую Вам від усіх нас, таких різних, але поєднаних однією метою.
До нових зустрічей, друзі.....

пʼятниця, 14 червня 2013 р.

Рефлексія

ну нарешті добрались мої пальці до блогу... прийшовши додому і на ходу перекусивши почала доробляти план і все інше. Аж тепер наче все, хоч і не так доконало як би мені того хотілося, але очі вже самі закриваються. А ідеї  в голові як бджоли, проте важко дивитися в монітор. 

Аж не віриться що сьогодні був п`ятий день.... а завтра - фініш. Навіть сумно. Сумно, бо звикла до групи. Усі якісь такі рідні стали, наче свої, наче знала дуже давно. Справді сумно. Рідко так буває, що пускаєш людей чуть глибше в своє життя. А тут.. впустила, ненадовго, але давно не була такою відкритою і щирою. Навіть не знаю що більше цьому посприяло. Не буду приховувати, що уже три роки як веду щоденник на одному із сайтів. Для чого? щоб втекти від цілого світу туди - де тебе не знають, де ти не вчителька, яка постійно має "тримати марку", а просто звичайна людина що має право на помилку. Так уже три роки... проте, там чомусь тепер перестало бути комфортно і я чесно сказати догадуюсь чому саме, але то вже суто моє.. хоча... а тут усе якось по-іншому. Я не хочу тікати і ховати свою душу. Гадаю, причина у доброзичливості нас усіх.. Навіть важко виокремити якусь одну конкретну людину серед інших...  Сильна була група як на мене. Так рідко буває. Я сумуватиму за Вами. Я вже сумую, хоч і намагаюсь усміхатися.  Танюша)... У неї нині ДН). так, уже нині.




ВІТАЮ тебе!!!!

 


четвер, 13 червня 2013 р.

День четвертий. Рефлексія.

І так... з чого почати?
Я сьогодні ким тільки не була))). Партою була,  представником від батьків дитяти була, навіть дІтьом була... Ну... не скажу, що забула як це - бути дитиною, бо іноді таке видаю, що не скажеш     що я доросла. Та хіба це погано, коли дитинство грає , скажімо так, в організмі... ні! в душі)))).
Втома... наче і є, але якось дуже швидко пройшов нинішній день. На диво швидко.

середа, 12 червня 2013 р.

Модуль 6. Рефлексія.

Ну ось і екватор).  І перетнули його розмовами про безпеку дітей в інтернеті та про критичне оцінювання інтернет-ресурсів. Говорити про це можна багато. Тема безпеки в інтернеті як на мене широка.
Але наразі я втомлена і нема сил навіть щоб  щось написати. Проте, напишу, прийшовши додому.

Модуль 5. Рефлексія.

День третій ). Ранкова погода обіцяла , що день має видатися гарним. Чому? Адже було похмуро... Так тому що я обожнюю дощ чи навіть швидше грозу. Це надихає на якісь певні (скажімо так) подвиги. А навчання чомусь новому  -  хіба це не є подвигом? Гадаю є, та ще й яким).
І так...  як я і говорила усе більш менш мудре приходить на думку в ідеальній тиші. Так і сталосі. Назва проекту сама мене відвідала. І коли? Коли всі вже спали, на вулиці починало десь далеко гриміти, а Оксана Василівна у цей час уже повільно починала засинати із ноутом на колінах... Як тут оппа! І "загорілася лампочка" у моїй як виявилося таки світлій голові)). Тож тема готова). А щодо питання.... А чи може бути питання не повністю питанням? Ну в смислі без питального знака в кінці? Бо дуже чешуться пальці набрати "Скажи що ти читаєш  і я скажу хто ти". Ну от... дійсно так і свербить мені))).
щось я не по темі писати почала, адже модуль намбе 5))).
І так продовжимо.
Що сьогодні було до вподоби у даному модулі? Ну перш за все його початок). Гарна вправа щоб активізувати групу і при цьому більш дізнатися один про одного. Візьму її собі на замітку. наступне...  Обговорення у парах-трійках своїх тем і педрада... Відчула себе на робочому місці - в школі).
Авторські права... от сиділа і думала, які авторські права у нас є насправді? Закони... це звісно усе добре, а от якщо взяти і реально оцінити ситуацію. сумно... ех... чи то я така "оптимістка"? навіть не знаю.
З планом, Ксюха, щось ти трохи відстаєш пАдруга. Ану бігом пішла і підтягнула свої хвости, а то так і сертифіката не отримаєш  і як наслідок - заплюють тебе в школі))))))). Хотіла б я те бачити, але не буде у школи такої можливості.
ого... щось із кожним днем  рефлексія все довша і довша... ) Побічні ефекти, чи як?))

вівторок, 11 червня 2013 р.

Модуль четвертий. Рефлексія.

І так... Оксана Василівна сьогодні навчилися вбудовувати у презентацію файли). Радує. Але не радує що потерпіла крах творча тема. Хоча... Все що робиться - на краще.  Назва... назва... на думці крутиться тільки одне - "з-під пера". Байка, щось вигадаю.  І так... презентація ніби є , але я не задоволена нею. Треба щось із тим робити. Завдання ж не є важким. У чому тоді проблема?  таке буває... зациклило))). Гадаю гарна ідея все-таки завітає у мою світлу голову ( адже вона світла?). ) Чомусь найкращі ідеї та думки приходять або вночі, або просто в ідеальній тиші (як же, іноді, хочеться щоб ні звуку, ні поруху... щоб просто насолоджуватися спокоєм і тишею). Тож, ніч довга, панове).
Доречі, майже забула! Як я могла? Виявляється "табуретку" створювати не потрібно))). Юххууу!!! клас!  Чи могло щось порадувати більше як ця новина?  Як же Ви порадували нас усіх, любі тренери. Спасибі ВАМ). 
І настрій сьогодні кращий як вчора., і сил більше. І, навіть, впевненості хоч відбавляй. Я от думаю, чого це раптом? Мабуть, тому що гарна і доброзичлива атмосфера. Мені це починає нрава))). Ладно... коли що додумаю, то ще зайду вдома і допишу... я так щось розписалася - понесло Ксюху Василівну.