Рефлексія

ну нарешті добрались мої пальці до блогу... прийшовши додому і на ходу перекусивши почала доробляти план і все інше. Аж тепер наче все, хоч і не так доконало як би мені того хотілося, але очі вже самі закриваються. А ідеї  в голові як бджоли, проте важко дивитися в монітор. 

Аж не віриться що сьогодні був п`ятий день.... а завтра - фініш. Навіть сумно. Сумно, бо звикла до групи. Усі якісь такі рідні стали, наче свої, наче знала дуже давно. Справді сумно. Рідко так буває, що пускаєш людей чуть глибше в своє життя. А тут.. впустила, ненадовго, але давно не була такою відкритою і щирою. Навіть не знаю що більше цьому посприяло. Не буду приховувати, що уже три роки як веду щоденник на одному із сайтів. Для чого? щоб втекти від цілого світу туди - де тебе не знають, де ти не вчителька, яка постійно має "тримати марку", а просто звичайна людина що має право на помилку. Так уже три роки... проте, там чомусь тепер перестало бути комфортно і я чесно сказати догадуюсь чому саме, але то вже суто моє.. хоча... а тут усе якось по-іншому. Я не хочу тікати і ховати свою душу. Гадаю, причина у доброзичливості нас усіх.. Навіть важко виокремити якусь одну конкретну людину серед інших...  Сильна була група як на мене. Так рідко буває. Я сумуватиму за Вами. Я вже сумую, хоч і намагаюсь усміхатися.  Танюша)... У неї нині ДН). так, уже нині.

ВІТАЮ тебе!!!!